росіяни кидають все нові й нові сили: яка ситуація поблизу Очеретиного [ Редагувати ]
Ситуація на фронті залишається напруженою. На певних ділянках росіяни тиснуть усіма наявними силами. Із залученням керованих авіабомб, важкої техніки та м'ясних хвиль. Протягом минулої доби відбулося 106 бойових зіткнень. Часів Яр, Лиманський та Куп'янський напрямки ворог штурмує безперестанку. В Очеретине на Донеччині росіянам таки вдалося прорватися. Однак ворожі позиції тут - під вогневим контролем українського війська. Аби взяти Очеретине, ворог задіяв одразу кілька бригад. Чому цей населений пункт такий важливий і що відбувається на околицях селища - в ексклюзивному матеріалі Станіслава Кухарчука.
Авдіївський напрямок. Один з найпекельніших на лінії фронту. Палаючий горизонт з кожним днем все ближче підсувається до, здавалося б, відносно спокійних тилових міст.
Станіслав Кухарчук - кореспондент:
Ось ці дими на горизонті - це вже лінія фронту. Ми зараз знаходимось на трасі Мирноград-Костянтинівка і саме сюди росіяни намагаються пробитися. Якщо їм це вдасться, то в них буде два напрямки наступу - ліворуч Покровськ, праворуч агломерація Костянтинівка-Дружківка.
Збройні сили зараз роблять все можливе і неможливе, аби не дати ворогу вийти на так званий оперативний простір. Для росіян ця дорога - напрям головного удару. Прорвавши нашу оборону в районі Очеретяного, ворог невпинно просувається до транспортної артерії. На карті "ДіпСтейту" лінію фронту від дороги віддаляє всього 15 кілометрів.
Села на своєму шляху росіяни методично рівняють із землею. Комунальні служби вже не ризикують заїжджати туди - надто небезпечно.
- А далі туди, як вона, Новоолександрівка? - Нє, туди прилітає, там люди загинули. - Оце ж по ній і б'ють, вона туди далі.
Село Воздвиженка - останній населений пункт перед трасою Костянтинівка-Мирноград. Далі по дорозі в бік вже окупованого Очеретиного лише Новоолександрівка, за яку йдуть запеклі бої.
Більшість жителів Воздвиженки та Новоолександрівки вже виїхали. На центральних вулицях картина абсолютно апокаліптична: порожні двори з охайно прибраними городами та клумбами, люди жили тут до останнього і сподівались, що російський мир до них не дістанеться. Тепер гостей у подвір'ях зустрічають тільки покинуті напризволяще хатні тварини.
Собака п'є воду. Боже, спрага мучить. Ось так, люди тікали з села і позалишали тварин. Ну, слава Богу, хоч відв'язали.
За даними волонтерів, у Новоолександрівці залишилось десь півтора десятка жителів, які навідріз відмовились виїжджати. Заходити в село нам доводиться пішки, у небі безліч дронів, а автомобіль для них - пріоритетна ціль.
Звук дрона, вибух. Дрони, дрони, скрізь дрони. Там гуде, там гуде - вибух.
Ці військові медики, ризикуючи життям, приїхали на евакуацію місцевої жительки. На жаль, жінка загинула. Працювати медикам тут надто небезпечно - село щільно обстрілюють.
Та бачиш, сиділа на вулиці, вибух. Бачиш, вже 120 криють.
Це фото тієї жінки - Марії Івженко. Вона загинула 30 квітня, саме в цей день волонтери мали пані Марію та її собаку вивезти трохи далі від обстрілів. Та не встигли. Тварина також загинула поряд із власницею.
Мертва собака, свист і вибух. Несемо труп в пакеті. Ось такі вони - жахи війни.
Але найжахливіше те, що в цьому створеному росіянами пеклі ще залишаються люди. Навіть під обстрілом цей чоловік продовжує випасати своїх кіз. До прильотів, каже, вже звик.
У меня квартира в Северодонецке, а мама больная. Та не бойся - это прилет, он далеко.
Нашу пропозицію - вивезти його з прифронтового села в тил, він відкидає. Каже, своїх кіз не полишить.
В'ячеслав - житель села Новоолександрівка:
Ну, куда их, они привыкли, жить негде.
Аби прорвати нашу оборону під Новоолександрівкою, росіяни кидають все нові й нові сили, та буквально засипають все на своєму шляху снарядами та авіабомбами.
