Боронили разом Бахмут: історія двох солдатів-прикордонників [ Редагувати ]
Українські прикордонники сьогодні відзначають професійне свято. Вони серед перших зустрічали ворога у лютому 2024. Тепер воюють практично на всіх напрямках фронту.
Далі - історія двох солдатів-прикордонників з Хмельницького. Разом воювали, були тяжко поранені, а зараз знову повернулися на службу.
Андрій Веретко і Сергій Весельський обидва з Хмельницького. Познайомились під час мобілізації. У березні 22-го, після навчання, боронили Бахмут в складі першого прикордонного загону.
Андрій Веретко, прикордонник:
На той момент Бахмут був майже оточений. Там було тільки пару доріг, підвозили боєприпаси, провізію, воду. Все інше було в оточенні. Бої йшли в самому центрі міста.
У будинок, де тримали оборону прикордонники, влучила міна. Тяжко пораненого Сергія з-під завалів врятував Андрій із побратимами. Під обстрілами його вивезли з оточеного ворогом Бахмута.
Сергій Весельський, прикордонник:
Я пам'ятаю, що кричав. То Саня казав: на руку, тоді ми в бушлатах були. Кусай руку від болю. Він ще мене прижав до полу, що я не літав по тому кузову.
Сергій тоді отримав численні тяжкі поранення. Зачепило голову, тулуб, посікло ноги та руки.
Ліву руку, 6 переломів, і зараз тут пластини стоять. І голову побило. Теж пластина і контузія.
А невдовзі, коли відбивав атаку ДРГ, поранень дістав й Андрій
Андрій Веретко, прикордонник:
Перша куля пройшла в шолом, пробила. Я заховався. І потім друга куля рикошетом мене поранила в руку. Зайшла трошки нижче ліктя, поламала кістку, і через руку пройшла і застрягла біля зап'ястя. І потім в Дніпрі мені звідси вирізали.
Сергію ще необхідна реабілітація. А от Андрій з позивним "Тренер" вже повертається до своїх фізичних тренувань. І долучає рідних.
Андрій Веретко, прикордонник:
Тренер по східних єдиноборствах. Займався карате, ньюджитсу, йогою. Після реабілітації, вже зараз, на цей момент, вже більш-менш щось роблю.
Ветерани-прикордонники вдячні своїм родинам за підтримку.
Ірина Веретко, дружина прикордонника:
Молитва. Що ми ще можемо робити. І віра. Віра в те, що вони вернуться і що вони нам потрібні. Вони без нас там не можуть. Ми без них тут не можемо. Це основа
Андрій Веретко, прикордонник:
Через цю підтримку я через це пройшов. Якби цієї підтримки не було, то було б все погано. Шляхом родини я і вижив, можна так сказати.
Після тривалого лікування та реабілітації Андрій Веретко і Сергій Весельський продовжують служити. Допомагають побратимам і навчають майбутніх прикордонників:
Шановні побратими, вітаємо вас з професійним святом прикордонника. Повертайтесь з перемогою, живими, здоровими. Слава Україні! Героям Слава!
