Обстріляли собор та школу: у Нікополі ліквідовують наслідки обстрілів [ Редагувати ]
У переддень Паски гатили по храму, а на Великдень обстріляли школу. росіяни лише за останню добу випустили по Нікополю майже десяток дронів. Минулося без жертв та постраждалих. Та поміж цими атаками та артобстрілами - триває життя. Місцеві ліквідовують наслідки попередніх обстрілів і готуються до нових. Про ситуацію в прифронтовому місті Олена Мендалюк розкаже.
Великодню службу в Нікополі правлять у посіченому після обстрілу соборі. Вночі на страсну п'ятницю сюди прилетів російський снаряд. Настоятель показує металеві осколки, що застрягли у стінах та дверях будівлі.
З центральних воріт нашого собору ми вийняли ось цей осколок, дивіться, який він великий.
На щастя, каже настоятель, обстріл був вночі. Тому люди не постраждали. Вранці у церкві чимало прихожан.
З малечку, батьки нас водили. Ще ми ось такі були. А ось нещодавно тут був приліт, пошкоджено фасад собору. Дуже так неприємно, але слава Богу, що ніхто не постраждав.
Осколками та вибуховою хвилею пошкоджено близько 10 вікон храму. Без вікон тепер і церковна крамниця, а фасад - як решето. Наводити лад після прильотів прийшли віряни. Пані Марія каже, собор вже вдруге потрапляє під ворожий вогонь.
Марія - прихожанка:
Ми понимаем, что тут под угрозой, но знаем, что с нами Бог.
російська армія тероризувала Нікополь і у Великдень. Артилерійський снаряд упав у двір місцевої школи. В момент вибуху на чергуванні був лише охоронець. Вчителі й діти вже третій рік на дистанційному навчанні.
Наталія - директорка школи:
Якби були працівники технічні, то, мабуть, було б гірше, а так він зайняв місце в укритті і під час тривоги його не було, тому він живий, здоровий і все нормально. Тільки руйнувань дуже багато.
Ліквідація наслідків триває і досі. Роботи, розповідає пані Ніна, чимало.
Ніна - технічна працівниця школи:
Ми убирали, все скло, все виносили - перший, другий, третій поверхи, а ще столова постраждала. Всі вікна повилітали. Ні одного не осталось.
Припиняють роботи на час загрози артобстрілу. А їх оголошують часто, бо окупанти не припиняють терор.
Ніна - технічна працівниця школи:
- Якщо загроза, у нас спускаються всі в підвал, заходимо. - Чому? - Тому що боїмося, ми теж жити хочемо. - Прилітає часто? - Ну, бахкає, да. Навіть вікна ось так ходять.
Аби якнайшвидше закрити вибиті вікна, на допомогу працівникам школи прийшли батьки учнів і волонтери.
Віталій - волонтер:
Потім треба зашити, щоб ні дощ, ні вітер не залітали, не руйнували далі будівлю. З Оксаною десь вікон 5 зробили з 30.
Андрій - вчитель інформатики:
Це не вперше, просто цивільні люди, нікого тут немає. Ні військових об'єктів, нічого. Прильоти посеред білого дня, вечері, вдень, вночі. Коли завгодно.
І гатять окупанти, кажуть нікопольці, і по освітній, і по соціальній, і по цивільній інфраструктурах.
Олександр - житель Нікополя:
Подпригнуло все, я не знаю, как в других местах. Погнуло раму, расплющило сверху вниз. Пришлось рихтовать потом, двери в ванную.
Олена Мендалюк - кореспондентка:
Ворог вже вдруге б'є прицільно по цій багатоповерхівці. Днями влучив у дах. Знесло шифер, балки та димохід.
Комунальники екстрено накрили зруйновану частину даху плівкою і заходилися відновлювати димохід.
Олександр - будівельник:
Ми його весь відновлювали, все це було забито, людям газ відключили. У людей газу не було, а тим більше Паска. За скільки, за день його зробили.
Ту жахливу ніч, коли росіяни поцілили у її будинок, пам'ятає пані Марія.
Бахнуло, де зарито було, воно сюди на мене. І кинуло, аж сюди на ліжко. Откинуло. Вибух такий був, що страшне.
Чудо, зізнається пенсіонерка, що її не поранило. Показує металеві осколки, які посікли стіни.
- Можу його вам і віддати. - Це такі уламки? - Так, прилетів мені сюди.
У квартирі пенсіонерки посічені всі кімнати, вибиті усі вікна.
Перший раз все побило, а цей раз ось цей ОСБ, я сюди як зайшла, все було на полу.
Після обстрілу людям вже відновили освітлення, газ подадуть днями. Будівельники відновили балки на даху, згодом плівку замінять на шифер - його розбито, понад 1000 листів.
