Правосудие или справедливость? [ Редагувати ]

Для украинских реалий уже стали обычными дискуссии на эту тему. И почему-то никто даже не задумывается, что ни подобные вопросы, ни требования в правовом обществе не имеют права на существование. Между понятиями правосудия и справедливости может стоять лишь знак равенства.

Однако, соблюдение этого равенства зависит от должностных лиц - людей, которые должны устанавливать справедливость, должны придерживаться Буквы Закона не только при выполнении служебных обязательств, но и в личной жизни. Судья - человек, который говорит и действует от имени закона, не имеет даже морального права использовать власть и связи в свою пользу. Тем не менее, как показывает практика, для некоторых судий моральное лицо не имеет значения, в особенности, если дело касается собственных интересов.

Типичная история

29 ноября 2002 года участники международной научно-практической конференции, среди которых был судья Конституционного Суда Украины Нимченко В.И., обедали в ресторане "Тарас" на улице Терещенковской, 10. Обед был оплачен организатором конференции - "Фондом содействия правовым и политическим реформам". Нимченко В. И. взял кость от куриных крылышек, которые входили в меню обеда и были поданы уважаемому господину, и заявил администратору ресторана, что он ее нашел в салате, а поэтому бутылка дорогого французского или грузинского вина будет хорошей компенсацией за его "страдания". Но персонал ресторана объяснил судье, что спиртные напитки в меню оплаченного обеда не входят, но он может заказать его по прейскуранту. Это вызвало град угроз в сторону администратора и обслуживающего персонала о закрытии ресторана и увольнении - тем не менее, бесплатно судья ничего не получил. Поэтому Нимченко, не оставив в жалобной книге ни единого замечания, оставил ресторан, пообещав, что Общество "Теремок", которое является собственником ресторана, пожалеет о своей жадности.

Обещание господина Нимченко материализовалось через три месяца в виде заявления о взыскании морального ущерба с ООО "Теремок". Через некоторое время начальная сумма возмещения в 90 000 грн. выросла до 150 000 грн. И, наконец, 2 июля 2004 года Шевченковский районный суд г. Киева во главе с председательствующим судьей Антошиной З.В. принял решения об удовлетворении иска и о взыскании с ООО "Теремок" в пользу Нимченко В.И. 50000 гривен.

Апелляционная жалоба со стороны ООО "Теремок" на это решение выглядит вполне закономерной, ведь решение суда никак нельзя назвать справедливым. Впрочем, несправедливым это решение считает и сам господин Нимченко, только немного с другой стороны - его не удовлетворила... сумма возмещения! На пресс-конференции, которая состоялась в Киеве 7 сентября, представители ООО "Теремок" (директор ресторана "Тарас" Александра Сазонова, адвокаты Чевгуз Виктор и Чунихин Олег) сообщили, что в ресторане участились проверки - если раньше предприятие проверяли раз в полгода, то теперь инспекторы не отказывали себе в удовольствии посещать ресторан несколько раз в месяц. Апелляционный суд может лишь объективно рассмотреть дело, придерживаясь требований законодательства и не допуская нарушений, которые имели место при рассмотрении дела судьей Антошиной в Шевченковском Суде г. Киева. Эти нарушения также прозвучали на пресс-конференции: в первую очередь, выглядит очень странным проведение закрытого судебного заседания и недопущения на него представителей СМИ, так как это не подпадает под действие норм закона, которые регулируют случаи проведения закрытых заседаний. Суду не был предоставлен расчет размера материального вреда, а указанные в приложении к исковому заявлению документы так и не появились в оригинале (Нимченко объяснил в суде, что их украли... адвокаты ответчика). Вообще в апелляционной жалобе нарушения разделены на 15 пунктов. Остается надеяться, что материалы дела будут рассмотрены объективно.

Истина в вине...

В конце концов, судьи тоже люди. И тоже могут ошибаться. Тем не менее, если ошибки и неточности в этом деле очевидны даже для неспециалистов, то выглядит странным, почему явные нарушения остались незамеченными судьей с 30-летним судейским стажем.

Международная научно-практическая конференция, с которой собственно все и началось, была посвящена проблемам и перспективам административной юстиции в Украине. В Решении суда указано, что Нимченко В.И. был "оскорблен" в присутствия коллег из других государств (указано безосновательно, так как никто из зарубежных коллег в качестве свидетелей по делу не проходил). Что ж, относительно научной части конференции сказать нельзя ничего. А вот относительно практической - заграничным гостям на практике была продемонстрирована сила отечественного правосудия. А потом думай-гадай, почему же Украина со странным постоянством занимает "почетные" места в списке наиболее коррумпированных государств мира. Решение суда вынесено "Именем Украины", только вот ни один суд в мире не сможет выяснить, какой Украины: той, которая защищает интересы граждан или той, которая служит "избранным". А впрочем, есть в этом деле положительный момент: подобные конфликты решаются уже не с помощью утюга, а цивилизованно, в суде. Наверное, быть таки Украине демократическим государством, вопрос лишь - когда.

 

В І Д З И В на апеляційну скаргу Німченко В. І.

Апеляційний суд м. Києва

Відповідач:    Товариство з обмеженою відповідальністю "Теремок", м. Київ, вул. Хрещатик,32, 32-П/П-С-1 Інд. 01001, т. 235-21-32.

Позивач:        Німченко Василь Іванович, м. Київ, вул. Суворова, 14/12. кв.7

Третя особа:         Благодійний фонд "Фонд сприяння правовим і політичним реформам", м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, Інд. 01025

В І Д З И В
на апеляційну скаргу Німченко В. І.

   З апеляційною скаргою позивача Німченко  В. І. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2004 р. погодитися не можливо.

1. Позивач звернувся до суду з позовом лише через три с половиною місяця після конференції. До цього часу в жодну організацію з даного приводу не звертався. В книзі скарг і пропозицій ресторану запис про порушення його прав не робив, хоча в суді позивач підтвердив, що йому це зробити ніхто не заважав.

2. Позивач стверджує в апеляційної скарзі, що рішення суду базується на документах, доданих до позовної заяви, але з матеріалів справи чітко вбачається, що позовна заява була прийнята з порушенням ст.137 ЦПК України (відсутні документи вказані в додатку до позовної заяви, відсутній розрахунок моральної шкоди). Суду було заявлено 05.05.2003 р.  клопотання (знаходиться в справі) про порушення чинного законодавства, але суд відмовив в його задоволенні і прийняв рішення в процесі розгляду справи усувати недоліки. 

    Розрахунок розміру моральної шкоди так і не був представлений суду, документи, вказані в додатку до позовної заяви, так і не з'явилися в оригіналі, представник позивача представив  на останньому судовому засіданні лише копії, пояснивши, що оригінали надати не може  бо їх вкрали адвокати.

3. Позивач забув в апеляційній скарзі вказати, що знаходився 29-30 листопаду 2002 р. на стаціонарному лікуванні в лікарні Феофанія (лікарняний лист) з причини серцевого захворювання. Стосовно аналізів, які Німченко В. І.  здавав в лікарні Феофаніі, треба зазначити, що   аналізи бралися в грудні місяці 2002 р. та в березні 2003 р.,  як обов'язкові при проходженні стаціонарного лікування, довідка з лікарні чітко підтверджує цей факт.

    Пошкоджень горлянки чи ротової порожнини у Німченко В. І. виявлено не було, цей факт  підтверджений довідкою з лікарні.

  Звернення позивача до інших лікувальних закладів не було і це підтверджено документально.

  Операцій чи хірургічних втручань відносно себе позивач не підтвердив жодним офіційним документом.

4.  В комплексний обід входили курячі крильця, в яких є кістка (технологічна карта та меню є в справі). Жоден з свідків, викликаний в суд за ініціативою позивача, не підтвердив факт, того, що вони бачили в салаті у пана Німченко кістку, чи бачили, як позивач доставав її з горла. Свідки також не підтвердили і факт випадання зубного моста з роту позивача. Ніхто з викликаних свідків не бачив кров, чи щось подібне на кров.

     Позивач  не втрачав гарного настрою, та поспішно не покидав ресторан (свідчення свідків, які були за столом з позивачем).

     Іноземні громадяни, які начебто стали свідками порушення прав споживача, так і не з'явилися в судове засідання для підтвердження фактів, які позивач викладав в позовній заяві. Хоча Німченко В. І.  гарантував їх явку.

5.  Згідно з договором від 14.11.2002 р. між відповідачем та Фондом правових ініціатив, ресторан "Тарас" виконав свої зобов'язання в повному обсязі, замовник жодних претензій не мав. Цей факт підтверджується Актом виконаних робіт, а також показаннями представника третьої сторони в судовому засіданні. Позивач  до фонду не звертався з факту того, що його щось не влаштовувало з організації конференції, чи харчування. 

6. Позивач стверджує, що переніс тривалі фізичні страждання, але пояснити суду в чому проявилися страждання так і не зміг.

7. Позивач грубо образив в апеляційній скарзі імідж ресторану, стверджуючи, що це є притулок для людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією і місце венеричних захворювань.   

    Вважаємо, що апеляційна скарга не відповідає реальним обставинам справи і не підтверджена доказами, а тому в її задоволенні  суд повинен відмовити.

Додаток:

1. Копія книги скарг і пропозицій (45 аркушів, що вже являється матеріалами справи номер 2-2667/А).

2. Довідка з лікарні Феофаніі (що вже являється матеріалами справи номер 2-2667/А) 

Директор ТОВ "Теремок"