Одеські волонтери борються за життя тварин на затопленій Херсонщині: як проходить евакуація [ Редагувати ]

Мільярдні суми збитків - жахають, але це ніщо в порівнянні зі стражданнями тварин, які опинилися в зоні лиха. Кадри, як рятувальники витягають із води напівпритомних собак, розчулюють навіть кам'яні серця. Стримати сльози, дивлячись на все, просто неможливо. 

За життя тварин на затопленій Херсонщині зараз борються одеські волонтери. І вже кількома рейсами вивезли врятованих тварин до притулків. Ба більше - багатьом знайшли нові родини.

Вночі в цілковитій темряві ці малюки виїхали з Херсону в машинах одеських волонтерок. Переважно жінки, на власних авто рушили у підтоплену зону, щоб врятувати тих, кого можна. 

Регина Бальжик, волонтерка:

В мене 13 тварин вмістилося в машину. У кожного - не менше, а може, й більше. 

Працювали разом із херсонськими волонтерами. Ті звозили врятованих тварин в єдиний евакуаційний пункт. 

Вікторія Корпусова, волонтерка:

Вони поїхали на Острів і забирали в затопленому вже Острові тварин. Привозили в вольєри. Ми забирали - вони їхали за наступною партією.

Чесно зізнаються: було страшно. Адже велика група авто будь-якої миті могла привернути увагу ворога. 

Яна Титаренко, волонтерка:

Військові нам сказали, які були поруч: "Ви дуже бистро тут збирайтеся, тому що, якщо ваз зараз зрисує дрон, то буде артобстріл". 

Тож працювали швидко, намагаючись не давати волі емоціям.

Яна Титаренко, волонтер:

Собаки були мокрі, собаки були голодні, собаки були дуже перелякані. Ми пхали тих собак хто з ким, не дивилися, наскільки об'ємні були ці клітки. Наша задача була: просто якомога більше тварин вивезти з території Херсону.

Тепер ця "дворянка" зустрічає кожного, хто приходить в Центр Адопції собак біля хвіртки. А та відчиняється майже що хвилини: одесити поспішають на допомогу. Волонтери, які рятували тварин на чистому адреналіні, тільки вдома розібралися: за перший рейс вивезли сорок великих собак та дев'ятнадцять котів.

Яна Титаренко, волонтерка:

Зрозуміли, що в нас сорокакілограмовий алабай, 5 німецьких вівчарок, які між собою сваряться і гиркають, а ми їх тягали на руках, пхали їх в ті клітки по троє-четверо. Тварини, напевне, теж розуміли, що ми їм допомагаємо. Тому що в нас немає жодного покусаного волонтера.

Ця дівчинка-алабай - єдина,кого посадили в окремий вольєр. Вочевидь, домашня тварина уважно дослухається до слів кожної людини. 

Дуже навіть непогано виглядає для того. Що пережила, як на мене. Молода, явно молода. Ось шукаємо їй сім'ю.

Волонтери сподівалися знайти родину кожному. Але не очікували, що одесити вже з ночі почнуть дзвонити, а з шостої ранку стоятимуть під парканом, аби забрати чотирилапих. 

Владислав швидко знайшов спільну мову з вівчаркою. І ось, пес вирушає до нового дому. 

Звісно, прилаштувати таких великих собак - не просто. А ось котів: дорослих та малих, одесити розібрали за кілька годин. Лишилося тільки два кошеняти.

Ось вони - такі в нас малюки. Чорного мають забрати сьогодні. А ось смугастик ще шукає своїх маму та тата.

Люди привозять мішки з кормом та ліки. 

Олеся Сурова, одеситка:

Тому що серце розривається. Зараз стою - і просто хочеться ревіти. В мене самої двоє малих собак. Зараз подумаю, може взяти ще одного. Це велика відповідальність, але просто не можу бути осторонь.

Катерина по черзі обіймає та пестить великих вівчарок. Вона приїхала спеціально допомогти переляканим тваринам пережити стрес. 

Катерина, одеситка:

Вони спеціально підставляються. Чогось йому напевне хочеться. Щоб почухали тебе, тобі спекотно…

Волонтерки збираються у новий рейс на Херсонщину. З собою повезуть велику партію кормів, засобів обробки тварин, ліків та нашийників. 

Вікторія Корпусова, волонтерка:

Дуже потрібні евакуаційним командам клітки. Клітки в розмір вівчарки чи алабая. Бо я вчора везла в машині 5 собак, які не сиділи окремо. Тільки мій командний голос їх заспокоював, щоб не повбивать друг друга.

Кількість тварин, які потребують допомоги на Херсонщині - колосальна. Нині на затоплених територіях працюють зоо волонтери з усієї країни. Люди ризикують своїм життям аби дістати з води безпорадних чотирилапих. 

Ольга Чевганюк, коопераційна директорка ГО Uanimals:

Тварини, які перші були - вони травмовані і абсолютно всі шоковані. 

Кожна волонтерська група має свою спеціалізацію: хтось організує вивіз на безпечні території коней, великої рогатої худоби, домашніх тварин… Інші шукають житло для херсонців, які не полишили своїх улюбленців і евакуюються разом із ними. Громадська органзіація, якою керує Ольга Чевганюк, проводить евакуацію тварин та надає чотирилапим медичну допомогу. 

Ольга Чевганюк, коопераційна директорка ГО Uanimals:

Команда, яка там на місці, власне до неї можна приходити і безкоштовно отримувати допомогу. На сторінках Uanimals про це є дописи, вона лікує тварин, оглядає. 

Далі наші тварини потрапляють до притулку Шанс, які на неокупованій частині Херсонщини знаходиться і вже звідти ми їх розвозимо по всій території України: від Одеси до Котова На Закарпаття і так далі. 

Волонтери розуміють - врятувати тварин можна тільки якщо діяти разом. А тому закликають усіх небайдужих згуртуватися довкола спільної біди та долучатися до процесу порятунку. Аби зберегти життя якомога більшій кількості тварин. 

Олеся Сурова, жителька Одеси:

Треба допомагати. Ми - одна країна. Ми виживемо тільки так: що будемо просто не стояти осторонь.