рф купує супутникові знімки США для ударів по Україні [ Редагувати ]
Американські супутникові знімки як базовий елемент для наведення російських ракет. Схоже на поганий жарт? Зовсім, ні - вважають в українському Міністерстві оборони. І цілком серйозно до цього ставляться. Підозри виникли після кількох сотень випадків, які важко назвати збігом. Спочатку хтось замовляє супутникові знімки української місцевості, а за кілька днів туди прилітає ракета країни-агресорки.
Такий "дивний збіг обставин" помітив журналіст видання The Atlantic Греем Вуд. Аби перевірити свої підозри, він навіть зважився на експеримент. Про його результати та про можливість використовувати знімки з космосу зовсім не з мирними цілями розкаже наша міжнародна оглядачка Світлана Чернецька. Її ексклюзивний матеріал - далі.
18 березня 2022 року. Наді Львовом здіймається стовп чорного диму. Це ракети агресорки поцілили по авіаційно-ремонтному заводові. Що цікаво, за кілька днів до удару, хтось замовив супутникові знімки саме цієї ділянки міста.
Те саме сталося напередодні масованої атаки по Києву наприкінці січня цього року. Невідомі купили свіжі фото зі супутників, а за кілька днів по столиці випустили понад 40 балістичних і крилатих ракет.
Катерина Черногоренко, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку:
Ми побачили величезну кількість архівних знімків по певних містах України, які замовляли з аномальною частотою, тобто з дуже високою щільністю. Це, наприклад, майже щоденно - приблизно 44 фото об'єкта чи міста на місяць. Міноборони вбачає високу кореляцію між такими даними й ударами по Україні. Ми вважаємо, що це не випадковість.
У відомстві вже проаналізували сотні випадків, коли супутникове знімання передувало ударам по військових об'єктах чи критичній інфраструктурі. Та й взагалі отримати фото із супутника може кожен охочий. Журналіст-розслідувач Греем Вуд із журналу The Atlantic замовив світлину прифронтового Запоріжжя 5-денної давнини. За символічних 250 доларів вона була в нього вже за 30 хвилин.
Греем Вуд, журналіст-розслідувач, лектор із політичних наук в Єльському університеті:
Це виявилося дуже простим завданням - отримати знімок чутливих ділянок України, зокрема і територій наближених до фронту, серед яких - локації військового значення. Мій журнал зміг придбати таке фото лише за однієї умови - наявності американської банківської картки. А росія звичайно має мотив, має причини хотіти такі знімки. І оскільки рф може легко дістати номер американської кредитної картки, то в неї є і можливість, тобто доступ до купівлі.
Причому, замовити можна навіть найсвіжіше фото у найвищій якості. Це коштуватиме дорожче - аж до 40 тисяч доларів. Та все одно дешевше, аніж вартість крилатої ракети. Бо дасть точні координати для майбутнього удару.
Насправді росія сама має понад 160 супутників на орбіті. І їх цілком вистачає, щоб як на долоні бачити кожне українське місто та навіть стежити за рухом кожного танка чи хаймарса. Але ця війна показала, що російські супутники значно слабші, ніж західні відповідники, і передають знімки набагато гіршої якості.
Тож зовсім не дивно, що агресорці доводиться купувати фотографії, які вона використовує як розвіддані.
Катерина Черногоренко, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку:
Наш досвід показує, що рівень контролю та перевірок замовників, які користуються послугами супутникових компаній, наразі не завжди є достатнім для того, щоб запобігти доступу до знімків росіян через підставні компанії.
Одразу після повномасштабного вторгнення великі компанії, які роблять супутникові фото, відмовилися співпрацювати з росіянами. Цього вимагає американське законодавство. Фірми запровадили ретельні перевірки своїх клієнтів. Але дуже часто ці світлини купують через треті-четверті руки.
Греем Вуд, журналіст-розслідувач, лектор із політичних наук в Єльському університеті:
Я не думаю, що навіть оці треті сторони, які перепродають знімки, хочуть мати справи з росією. Бо, якби стало відомо, що вони навмисно збувають їх росії, Північній Кореї чи іншим, то їх одразу внесли б до чорного списку і більше з ними не співпрацювали. Тобто вони теж дуже обережні. Це радше підкреслює проблему цифрового ринку, коли знімок неможливо відстежити далі - що з ним стається.
Отже, постає питання - як із цим боротися. Адже повна заборона на продаж знімків території України стане замахом на свободу слова. Дуже часто супутникові підтвердження потрібні журналістам-розслідувачам, військовим аналітикам чи гуманітарним організаціям.
Греем Вуд, журналіст-розслідувач, лектор з політичних наук в Єльському університеті:
Просто не продавайте свіжі знімки України у високій якості бозна-кому. Лише перевіреним покупцям із невеликого списку. Серед них можуть бути український уряд, американський, журнали та газети США, але дозволяти реалізацію тим, хто два дні тому зареєстрував компанію на Кіпрі чи щойно отримав американську кредитну картку - має вигляд надто вільного продажу інформації.
В українському Міноборони теж шукають, як найкраще залагодити це питання. І спершу хочуть провести консультації із самими приватними фірмами та країнами-партнерками, щоби вибрати найоптимальніше рішення.
Катерина Черногоренко, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку:
Нам вважається, що було б правильно, якби ми обмежили на нормативному рівні розповсюдження даних по неокупованій території України, і ми маємо ініціювати, щоб оператори ввели додаткові вимоги й перевірки для клієнтів, що замовляють зйомку території, де йде війна, в нашому випадку на території України. І інформувати власні спецслужби, Міністерство оборони й Генштаб про такі випадки. Тобто, ми таким чином відстежуємо весь ланцюжок, намагаємося взяти його під контроль.
А якщо це не спрацює - в уряді розглядають і кардинальний крок - погоджувати кожен супутниковий знімок із Міністерством оборони та Генеральним штабом.
