День прикордонника України: фронтова історія бійців підрозділу [ Редагувати ]
Вони першими зустріли ворога у 2022-му. І дають відсіч досі. Сьогодні в них професійне свято. Українські прикордонники тримають оборону та нищать росіян.
Моя колега Сніжана Сидорук зустрілася з бійцями 9-го прикордонного загону імені Січових Стрільців. Хлопці повернулися з бойових зі сходу країни. Про фронтову історію підрозділу далі.
Це наша позиція, котру ми тримали зліва, від нас орки стояли десь метрів двісті, а це, де ви бачите дим - це вони з одної посадки рухались до нас отак от наскоком.
Цю позицію прикордонник Андрій з побратимами тримав цьогоріч у лютому. За їхніми спинами була вже Красногорівка.
Її треба було тримати до кінця. Це був такий наказ.
Андрій, прикордонник:
Вони розбирали наші позиції ФПВ, і танчик був, але над усе - це артилерія і мінометка. Просто розбирали добре, що, як кажуть, знаєте, хочеш вижити - копай глибше.
Андрій розповідає: в один момент у цьому окопі він залишився вдвох з побратимом. Каже, підмога до них не могла дістатися.
Андрій, прикордонник:
Я думав, що я не вийду звідти. Це 5 днів. Два із них - без води, без їжі. І боєприпаси теж закінчувались, і підвезти ніхто не міг, і вийти теж нам не давали, бо тільки хлопці хотіли нас поміняти, заходити, їх зразу "трьохсотили".
Коли нарешті побратими поміняли їх на позиціях, а Андрій дістався безпечного місця, каже, перше що зробив - подзвонив донечці. Бо її сьомий день народження минув, коли тато був у тому окопі.
Андрій, прикордонник:
У мене сльози на очах, вона почала плакати. Каже: "Тату, ти чого плачеш?" Я кажу: "Я дуже радий тебе побачити, бо думав, що не побачу".
Андрій - одесит. І позивний у нього "Одеса".
До повномасштабного вторгнення працював електриком. Строкову службу проходив у прикордонних військах, тож у перші дні став на захист України.
Андрій, прикордонник:
Моя мотивація - моя донька, моя сім'я. Якщо ми не підемо, то вони прийдуть до нас додому.
Заради двох синочків воює і прикордонник Дмитро на позивний "Муха". Він - навідник ПЗРК. Улітку 23-го обороняв дорогу на Куп'янськ.
Дмитро, прикордонник:
Там планувався танковий прорив тою дорогою, тими полями. Нас танки дуже крепко так пресували. Потім арта приїхала ще, то вони вже тандемом працювали.
А це вже позиція поблизу Новомихайлівки. Її з побратимами Дмитро тримав на Різдво.
Дмитро, прикордонник:
Тоді авіація йшла, десять КАБів на нас скинули. По два літаки заходили парами, їх тільки чути, як вже вони КАБи випустили. Розумієш, що тобі треба нижче землі копатись і лізти десь, ховатись. Я тоді повірив в бога. Чесно.
Свій порятунок Дмитро називає дивом.
Дмитро, прикордонник:
Вони нас дронами пасли, і просто два чоловіки, а вони ФПВ і артою, і танки працювали - не давали ні зайти, ні вийти з позицій.
Данило - оператор безпілотників. У його арсеналі й бойові дрони. І незмінний дрон-розвідник. З ним прикордонник вже відбув дві ротації на фронті. Скільки налітав апарат - навіть уявити важко, як і те скільки ворогів допоміг ліквідувати.
Без дронів у нинішній війні, каже Данило - ніяк. Чим більше пташок - тим більше мертвих окупантів.
Данило у прикордонній службі вже третій рік. Хлопець із Запоріжжя. У свої 24 він став "очима" бойового підрозділу прикордонників. Його пташки успішно нищать ворогів на Запорізькому на Донецькому напрямках.
Між ротаціями хлопець торік восени одружився. Свою кохану Єву зустрів в Одесі. Там пара і побралася.
Якби я, наприклад, не служив та не був у відрядженні на той момент, то я навряд чи познайомився з цією прекрасною дівчиною.
Андрій, Дмитро та Данило служать у бойовому підрозділі 9-го прикордонного загону імені Січових Стрільців. Хлопці нині на ротації. Сьогодні у них професійне свято - День прикордонника. Щоб його відзначати, кажуть, треба Перемога. А її ще треба здобути. Щойно буде наказ, бійці знову рушать на схід, аби вибивати ворога за наші кордони.
Прикордонники завжди перші зустрічають так само і раніше, у мене девіз був: ніхто, крім нас.
