Азербайджан і Вірменія почали делімітацію кордону: як реагують жителі [ Редагувати ]

30 років постійної напруги й кілька воєн. Та схоже, війна в Карабаху закінчується. Азербайджан та Вірменія почали делімітацію кордону. Це ще один крок Єревана і Баку до підписання мирної угоди. Сторони домовились повернути свої території відповідно до меж 1991 року.

Щоправда, жителі прикордонних з Азербайджаном вірменських сіл блокують дороги та вимагають зупинити цей процес. Чому? Яку стратегію захисту вибрав уряд прем'єра Вірменії Нікола Пашиняна? Та чи вбереже це від нової війни? Сюжет Ольги Жидецької далі. 

І вдень, і вночі до пів тисячі жителів з прикордонних вірменських сіл блокують дороги. Вони не пропускають саперів та інші служби розмінувати та встановити розмежувальні стовпчики на новоузгодженому кордоні між Вірменією та Азербайджаном. 23 квітня після тривалих і непростих перемов дві країни розпочали процес делімітації кордону. Згідно з угодою, він пройде межами радянських республік на 1991-й рік. Тобто, Єреван поступається Баку вісьмома своїми селами. Їхні жителі шоковані. Кажуть, мусять покинути свої домівки.

Неллі Тамазян, жителька села Кірантц:

Я дружина ветерана, мій син воював у 2020 році. Тепер я не знаю, навіщо ми стільки жертвували, заради якої боротьби? Ці люди нікуди звідси йти не хочуть. Тут мої святі могили, які я не збираюся залишати.

Овік Беранян, житель села Куті:

Люди усвідомлюють, що рішення, які сьогодні пропонує наша влада, становлять серйозну загрозу повсякденному життю та існуванню місцевих жителів загалом і викликають багато питань.

Єреван був змушений піти на ці поступки під тиском Баку. Після блискавичної операції торік, у вересні, Азербайджан відновив контроль над усім Карабахом. Тоді з невизнаної республіки втекло близько ста тисяч вірмен - майже все її населення.

У поразці люди винуватять уряд. А ще росію. Адже, ввівши 4 роки тому на спірну територію миротворців, москва фактично зобов'язалася захищати місцевих жителів, однак у критичний момент не втрутилася. І тепер російський контингент покидає регіон.

Валерій Арутюнян, біженець з Нагірного Карабаху:

росія знову зрадила вірменський народ і продала нас, от і все. Ми не можемо знову покладатися на росіян, це неможливо. Ми повинні вигнати росіян не тільки з Карабаху, але і з Вірменії.

Встановивши перші делімітаційні стовпчики на кордоні з Вірменією, Азербайджан юридично "застовпив" і свою перемогу в конфлікті. Той 35 років тримав регіон у постійній напрузі. Нині ж сторони впритул підійшли до укладення мирної угоди.

Ільхам Алієв, Президент Азербайджану:

Я думаю, що ми близькі до мирної угоди з Вірменією, і, можливо, близькі як ніколи. Тому що ми не могли домовитися про основні принципи під час окупації Карабаху. Зараз у нас є спільне розуміння того, якою має бути мирна угода. Нам потрібно лише узгодити деталі.

Та хоч і втративши території, в очах міжнародної спільноти Єреван перестав бути окупантом. Це відкриває демократичному урядові країни шанс налагодити співпрацю із Заходом. І кабінет Нікола Пашиняна хапається за цю можливість. Він згорнув контакти з Москвою, заморозив участь Вірменії в ОДКБ і взяв курс на зміцнення відносин з ЄС та США.

Зокрема, Європарламент схвалив резолюцію, що пропонує розглянути можливість надання країні статусу кандидата в члени ЄС.

Жозеп Боррель, верховний представник ЄС із зовнішньої політики:

Наші відносини розвиваються в позитивному руслі. Вони міцніші, ніж будь-коли, і є взаємний інтерес розвивати їх далі. Ми виводимо партнерство на наступний рівень. Разом з нашими Американськими друзями, об'єднавши зусилля, щоб продемонструвати нашу тверду відданість суверенітету, демократії та стійкості Вірменії.

Це дуже дратує москву, яка після виведення миротворців фактично втрачає важелі впливу в регіоні. До того ж Єреван відкрито демонструє іншим пострадянським країнам, що більше не вважає росію надійним партнером, який здатен захистити. Через це кремль спустив на Пашиняна всіх своїх штатних пропагандистів.

Молодежь Армении должна понимать, что Пашинян - это предатель армянского народа. И ведет Армению к полному уничтожению, если он будет оставаться у власти.

Тим часом Вірменія завзято взялася зміцнювати власну обороноздатність. Зокрема уклала кілька контрактів з Францією на постачання техніки та домовилася про обмін розвідданими. Також провела спільні військові навчання зі США. Адже в Єревані серйозно побоюються, що окрилений успіхом карабаської кампанії, Баку, попри демонстрацію миролюбності, на досягнутому не зупиниться і спробує, щонайменше окупувати вірменські території, які забезпечать йому сухопутний коридор до анклаву Нахічевані.